Уривок із книги Петра Мельника: Що таке диджиталізація бізнесу і чому вона важлива саме для агро?


У своїй книзі «Як виростити мільйон. Агропоради з перших рук» Петро Мельник, виконавчий директор і співвласник Agricom Group, дає доречні поради, як зробити бізнес ще ефективнішим за рахунок диджиталізації.

Час від часу чую від колег доволі дивну фразу: мовляв, у нас поки руки не дійшли до диджиталізації. Або іншу, в тому самому дусі: «Мені потрібно працювати, а диджиталом нехай діти бавляться». Щоразу дивуюся, як дорослі люди, що змогли побудувати успішний прибутковий бізнес, досі мислять такими категоріями.

Уміти вирішувати найскладніші бізнес-питання в досить непростих економічних умовах і водночас не бачити очевидного: диджитал — це не примха чи данина моді, а повсякденна робоча реальність. Ми йшли до неї доволі довго, і вже прийшли — назад дороги немає.

То що ж таке диджитал, і чому керівникові підприємства ніяк не можна обійти цю тему? Диджитал — усе те, що працює за допомогою запрограмованих алгоритмів.

«Краще я зранку вийду в поле та проконтролюю, як працює нова техніка», — відповів мені якось знайомий аграрій, коли я порадив йому краще розібратися в цьому питанні.

Припустимо, рано-вранці вийде він у поле, і що проконтролює? За якими параметрами він зможе оцінити якість роботи нової техніки? Чи досконало він знає її потенціал? Світ не стоїть на місці, інтернет речей розвивається. Серйозний аграрій, якому «не до диджитала», може навіть не підозрювати про унікальні можливості нових навігаторів і датчиків, якими оснащено його техніку. Зауважу: дуже дорогу! Сьогодні з конвеєра вже не сходить техніка без інтернету речей усередині. І це треба брати до уваги.

Знаєте, що відбувається з тими, хто на це не зважає? Вони втрачають гроші. Наприклад, придбали ви трактор із вбудованою навігацією, завдяки чому можна кермувати з точністю до одного сантиметра. А проте й досі під час сівби відкидаєте мітку за старою радянською технологією, що дуже негативно позначається на врожайності.

Буває, придбав аграрій комбайн, у якому встановлено датчики для зчитування врожайності під час жнив. Така інформація — надзвичайно цінний матеріал, який треба зберегти, систематизувати та використовувати для подальшого аналізу й корекції дій у майбутньому. Однак для того, щоб скористатися можливістю (за яку ви сплатили багато тисяч доларів), потрібно хоча б розуміти ступінь диджиталізації придбаної вами техніки.

Усі ці «примочки» створено для того, щоб допомагати вам заробляти гроші. Кожна з них здатна додавати 3–4 % до вашої актуальної рентабельності. І от ви проігнорували п’ять із них, втратили можливість збільшити свої показники на 15–20 %. Жодної філософії — проста математика.

Ніхто не примушує вас — власника чи топменеджера аграрного підприємства — ставати професійним «айтішником» і заглиблюватися в деталі. Йдеться зовсім про інше. Будучи керівником та керуючи процесами, ви не можете ігнорувати реальність, якою став для бізнесу диджитал. Ви елементарно не зможете прокон тролювати роботу ваших підлеглих, які взаємодіють з тими чи іншими алгоритмами, не знатимете, наскільки якісно вони використовують ці алгоритми на благо вашого бізнесу. Розуміючи, яка технологія приносить гроші компанії, ви зможете дійти рішення про її масштабування.

Наведу показовий приклад зі своєї практики. Є програми, що допомагають вести точний облік землі. Беремо 1 000 га, «проганяємо» через програму й отримуємо щонайменше десять важливих параметрів. Серед них така інформація: хто володіє ділянками, як підписано договори оренди, яка середня врожайність на цих ділянках тощо. І ось у процесі аналізу бачимо, що 5 % земельного банку компанії — непотріб: лісосмуги, болота. За ці землі впродовж кількох років ви сплачували оренду.

У 2020 році ми, наприклад, дізналися, що досить довго конкуренти обробляли наше поле. Визначивши проблему, я швидко поклав їй край — до компанії повернулося 1 400 га землі, а потім ще 700 га. Наші інвестиції в цю програму вже окупили себе на десять років наперед.

В одній із робочих поїздок до США я познайомився з успішним фермером з Мічигану. Тоді, у 2016-му, ціни на кукурудзу стрімко падали, і знайти місцевого аграрія, у якого б справи йшли вгору, було нелегко.

«Мій» фермер почувався впевнено. Свій успіх він пов’язував з високим рівнем диджиталізації всіх процесів його ком- панії. «Технології — це передусім швидкість, — пояснював мені він. — У нас усе жорстко: якщо ти не в топ-20 найуспішніших виробників, ринок тебе знищує. Моє завдання — бігти вперед, щоб не опинитися не те, що позаду, а навіть посередині». Швидкість, тобто диджитальна складова, мала визначальну роль у бізнесі цього фермера.

З чого розпочати свій шлях до диджиталізації? Хоча б поверхово розібратися в тому, яку цифрову складову має кожний бізнес-процес вашої компанії, та проаналізувати її ефективність для економіки підприємства. Наступний етап — вирішити, що б ви хотіли змінити, додати, вдосконалити. Тут є дві стратегії.

Перша. Підгледіти в колег, розпитати про їхній досвід. Утім пам’ятаймо: беручи когось за приклад, можна максимум прорватися до золотої середини. Щоб опинитися попереду, треба прокладати власний шлях.

Друга. Власний шлях розпочинається з індивідуального запиту. Сформувати його не так складно: іти потрібно від мети. А чи є важливіша та приємніша робота для керівника, ніж формулювання та конкретизація бізнес-мети?!

Скажімо, у вас є запит: мені потрібна програма, що забезпечить точний посів, аналіз ґрунту та зонування. На цьому етапі не потрібно кликати «айтішника» чи винаймати підрядника. Досить просто скласти список того, чого б ви хотіли, та приблизний список програм (технологій), що могли б ці бажання задовольнити.

Коли у вашому списку вже є 8–10 пунктів, можна кликати диджитал-спеціаліста або зустрітися з продавцем програмних продуктів. Наголошую: робити це треба лише тоді, коли у вас сформовано конкретний запит. Клієнти на кшталт «хочу чо- гось — не знаю чого» — найулюбленіша категорія хапких на руку розробників. Якщо ви не в темі або хоча б не маєте конкретного запиту, вам легко «впарити» непотріб за космічною ціною.

Щоб технологія показала реальний результат, потрібен час. Цей час мине, результату ви не побачите, проте й постачаль- никові технології претензію не висунете, адже «немає чіткого запиту — немає відчутного результату».

Ідемо далі. Технології самі собою не працюють — за результат (досі) відповідають люди. Саме тому наступний крок — закріпити за кожним програмним продуктом спеціаліста. Вивчивши принцип роботи технології, він має надати вам план її впровадження та спрогнозувати результати використання в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Далі — регулярно звітувати, фіксувати факт, порівнювати його з планом та аналізувати причини розбіжностей між цими показниками.

Та й це ще не все. Усі програмні продукти мають бути пов’язані між собою й інтегровані в одну глобальну диджитальну архітектуру вашої компанії. Кожен менеджер, відповідальний за окремий напрям, має розуміти картину загалом та рівень свого впливу на загальний результат.

Де «живе» ця програма? На сервері, краще — у хмарі. Не рекомендую користуватися класичними фізичними серверами. Залізо — учорашній день. Працювати з хмарними сховищами набагато зручніше та безпечніше. До того ж вони дають змогу вибудовувати будь-яку диджитальну архітектуру, яка буде якісно захищена. У нашій компанії вся інформація зберігається на хмарному сервері, який обслуговує один «айтішник». До речі, більшу частину робочого часу він проводить у горах — полюбляє походи. У мене до нього дві вимоги: щоб поряд з ним був інтернет і все працювало «як годинник».

Уривок із книги “Як виростити мільйон. Агропоради з перших рук” опублікований на сторінках журналу “Зерно”.

Top