Петро Мельник – про роботу і нові виклики аграрного комплексу в умовах воєнного часу, законодавчі ініціативи для підтримки аграрного бізнесу та відновлення України
Про роботу і нові виклики аграрного комплексу в умовах воєнного часу, законодавчі ініціативи для підтримки аграрного бізнесу та відновлення України після перемоги AgroPortal.ua говорив із керівником проєктного офісу Агрополітичний діалог «Аграрна рада» Інною Мєтєлєвою та президентом УКАБ, виконавчим директором та співвласником Agricom Group Петром Мельником.
Інно, як за нинішніх обставин відбувається комунікація та робота громадської платформи «Агрополітичний діалог «Аграрна Рада»? Які питання виникали з початком повномасштабної війни, і які були прийняті рішення?
Інна Мєтєлєва: В перші місяці війни основна увага приділялася гуманітарній підтримці, питанням мобілізації, розрахунків, забезпечення фінансових механізмів діяльності виробників, переміщення виробничих потужностей в безпечні регіони. Також активно проводили перемовини щодо постачання матеріальних засобів під посівну в якості гуманітарних надходжень, комунікацію з благодійними фондами та міжнародними і фінансовими інститутами.
Над якими ініціативами працюєте зараз? Чи можете виокремити стратегічні питання, які стоять на порядку денному?
Інна Мєтєлєва: Одне з ключових питань, яке на сьогодні дійсно критичне, — це експорт. Сьогодні незначна частина агровиробників мають власний транспорт і великою мірою залежні від того, як буде організована логістика.
Раніше 95% аграрного експорту відправлялося через море, і зараз потрібно перелаштувати цей логістичний ланцюг через сухопутні шляхи. І це нагальне питання, оскільки від експорту залежить надходження обігових коштів, присутність української продукції на світових ринках, які ми довгий час відкривали і репутаційно здобували. Адже сьогодні ми спостерігаємо, що фінансові потоки в світі перелаштовуються на інші країни та постачальників, які можуть забезпечити агропродукцію та продукти харчування, які недопостачаються Україною через блокування експортних шляхів.
“Експорт — це питання не лише забезпечення фінансової спроможності для наших аграріїв, а також збереження позицій на світових ринках, які Україна здобувала багато років”
Інна, загалом чи є якась розроблена і затверджена система отримання агровиробниками відшкодувань збитків, які були нанесені під час війни?
Інна Мєтєлєва: На сьогодні існує близько семи платформ, де можна фіксувати військові злочини, в тому числі збитки і пошкодження майна та виробничих потужностей, а також розміри як збитків, так недоотриманих прибутків у зв’язку з війною. Та однозначно має бути офіційний механізм, на основі якого можна буде подавати заявки про відшкодування: звернення до компетентних органів, обстеження, експортна оцінка втрат тощо. Хочу наголосити, що недостатньо подати інформацію на платформу. На сьогодні в Україні, на жаль, не розроблено й не існує легальних механізмів репарації та контрибуції. Це не дозволяє в даний час заблоковані та конфісковані активи рф в Україні та різних країнах світу реалізовувати та направити вилучені кошти на компенсацію збитків, які понесли українці та українські підприємства в результаті військової агресії. Така робота над легальними механізмами розпочалась нещодавно спільними зусиллями уряду, юридичних експертів та інститутами громадянського суспільства.Але потрібно враховувати, що війна не закінчилася, і ми зараз говоримо про попередню оцінку збитків. Достеменно про збитки зможемо говорити лише по закінченню війни. На період війни кошти від міжнародних інституцій і партнерів надходять лише на покриття соціальних виплат, які за розрахунками МФУ та експертів становлять $5-7 млрд на місяць.
“Багато агропідприємств, не розуміючи, коли буде відшкодування, почали відновлювати втрати за рахунок власних коштів. Та однозначно, всі збитки мають бути попередньо юридично зафіксовані. Економічні втрати, як і людські, повинні бути офіційно зафіксовані, й про це необхідно офіційно заявляти постійно і зараз саме для того, щоб формувати реальну картину військових злочинів, зокрема в економічній площині, з подальшим баченням потреби та фокусу спрямування підтримки, яка надходитиме на відновлення економіки України”
Петре, чи можете проаналізувати законодавчі ініціативи, які були запроваджені з початку воєнного стану для бізнесу? Які рішення були сприятливими, а які потребують доопрацювання?
Петро Мельник: УКАБ досить активно долучався до законодавчих ініціатив. Аналізуючи законотворчу діяльність, можемо відзначити, що бізнес отримав спрощення оформлення дозвільних документів та процедур розмитнення, що збільшило інтенсивність відвантаження експорту.Також зняття мит та спрощений ввіз пального були дієвим та потрібним рішенням. Стала більш доступною і програма кредитування «5-7-9%», що надало серйозну підтримку аграрному бізнесу. Особливо важливо, що фінансування було доступним під час посівної.Викликають запитання рішення з квотуванням чи ліцензуванням тієї чи іншої продукції. Наприклад, не зовсім зрозумілим було ліцензування експорту пшениці та жита, які завжди експортувались, а зараз для чогось жито ми лишаємо в Україні. Варто зазначити, що в нинішній ситуації доцільно було б також зняти мито на експорт соняшнику, оскільки очікується його надлишок і нестача переробних потужностей. Мита не сприятимуть посіву соняшнику в наступному сезоні.Можу сказати, що незрозумілим і не на часі було рішення про зняття мита на ввезення імпортних авто в Україну, що викликало страшенний попит і збільшило черги на кордонах. Так, на авто для потреб волонтерських організацій та ЗСУ варто було зняти мито, але це можна було зробити якось інакше.
Дуже часто аграрії говорять про втрати через різницю курсу між встановленим НБУ та ринковим. Які наслідки для аграрного бізнесу має підняття НБУ облікової ставки до 25%?
Петро Мельник: Сільгоспвиробники дійсно зазнають втрат. В умовах складної логістики та зниження цін на агропродукцію дуже відчутними вони стали на курсі валютної різниці — 3-4 грн на $1. Єдиним рішенням тут може бути — відпустити курс. Я не вірю в регулювання, обмеження призводить до викривлення, а вільний курс стимулюватиме економіку.
Інна Мєтєлєва: Підняття облікової ставки було вимушеним кроком, оскільки бюджет порожній, золотовалютні резерви виснажені. Так, це величезне навантаження на аграрні підприємства, насамперед, які мали відкриті кредитні лінії й користувалися банківськими кредитами, адже банки автоматично підняли вартість цих коштів.
Також питання, над якими працюємо зараз, — це компенсація збитків та відновлення інфраструктури, адже під час війни були пошкоджені елеватори, знищена техніка, заміновані поля. Також в активному діалозі питання відновлення агропромислового комплексу, залучення інвестицій для створення індустріальної інфраструктури, переробних потужностей. Аграрна галузь знаходиться в фокусі та є пріоритетним напрямом.
Ми зачепили тему збитків, які має аграрний бізнес під час війни: знищення потужностей, ферм, руйнування ланцюга постачання агропродукції. Як ці втрати вплинуть на економіку країни?
Інна Мєтєлєва: Є відповідні підрахунки збитків за три місяці війни, які зробили Мінагрополітики спільно з КШЕ, і ми орієнтуємося на ці цифри: прямі збитки — $4,3 млрд та непрямі — $23,3 млрд. Це величезні суми, які недоотримує економіка України. І оскільки сільське господарство було однією з ключових складових у формуванні ВВП країни, то на сьогодні за підрахунками ці втрати складають до 45-50% ВВП.
Петре, УКАБ представив платформу, яка має на меті фіксування збитків агропідприємств. Чи є вже якісь результати? Як планується використовувати зібрану інформацію?
Петро Мельник: Зараз ми в процесі накопичення інформації. Насамперед платформа несе інформаційний характер для розуміння і повної картини втрат та пошкоджень, отриманих агропідприємствами під час війни. Ці дані важливі в процесі обговорень та прийняття рішень між УКАБ і відомствами та допомагають апелювати реальними цифрами.
Також отримана інформація може бути використана агропідприємствами для подальших позовів. А УКАБ планує допомагати аграріям у процесі відшкодування збитків.
Наразі є декілька механізмів, але зараз складно сказати, чи буде обрано один варіант, чи одночасно будуть діяти відразу декілька механізмів.
“У міжнародній практиці допоки такого досвіду не існувало. Але зараз активно напрацьовуються ініціативи для створення дієвого механізму відшкодування завданих збитків. Це дає надію, що аграрії все ж таки зможуть їх компенсувати”
Яка ситуація зі збитками, зокрема, у компанії Agricom Group? Які дії запровадили?
Петро Мельник: У нашому випадку ми подали заяву до місцевих органів, після чого на місце має виїхати комісія, яка уповноважена зафіксувати та скласти перелік збитків. Далі буде залучено фахівця, який повинен оцінити збитки. І вже маючи цей перелік документів із висновками та підтвердженням, потрібно розуміти, як далі працює механізм відшкодування.
Наразі компанія Agricom Group знаходиться на етапі оцінки збитків. Попередньо це $4,5-5 млн. У нас повністю була зруйнована чернігівська база підприємства, яку зараз відновлюємо. Нам вдалося провести посівну майже на всій площі. Незасіяними залишилося лише 10%, де розміщувалися бази орків, тож була висока ймовірність мінування, і там неможливо було на той момент проводити роботи. Загалом розмінування наших площ тривало весь період з 13 квітня, і до цього часу сапери ще продовжують оглядати поля.
На вашу думку, чи можлива зміна структури посівів під урожай 2023/24 років? Або ж через неможливість вивезення зерна та відсутність коштів аграрії будуть взагалі зменшувати площі?
Петро Мельник: Крім логістики, зберігання, пального, доступності матеріально-технічних ресурсів основним питанням для сільгоспвиробників залишається ліквідність. Доступність грошей і можливість хоча б не продати, але якимось чином отримати фінансування під наступний врожай.
“Мені здається, що якщо війна затягнеться, і залишаться невирішеними логістичні питання, критичним виходом для аграріїв буде скорочення діяльності на наступний рік. Здорожчання всіх ресурсів призведе до того, що доведеться балансувати за межею беззбитковості. Тому цілком можливе незначне зменшення площ під озимими вже цієї осені. Але весняна посівна вже буде під великим питанням”
Потрібно враховувати, що ми зайдемо в посів наступного року з перехідними запасами в 30-40 млн т зернових. Тому зараз усі намагаються перейти на культури, які можна переробити в Україні, або будуть відмовлятися від посівів.
Компанія Agricom Group також розглядає культури, які менш затратні та потребують менше добрив: наприклад, овес, соя.
Інна Мєтєлєва: Багато хто з аграріїв весною відсіялися за рахунок зроблених до війни запасів насіння, добрив і ЗЗР, тому значно не змінювали структуру посівів. Дилери ресурсних компаній акцентували, що аграрії брали все, що було на складах, щоб максимально відсіятись. Вдалося провести посівну і завдяки банківській програмі кредитування «5-7-9%» та інших фінансових програм, які діяли для аграріїв. Але не всім сільгоспвиробникам було доступне фінансування, скористатися кредитами могли лише ті, хто раніше користувався банківськими послугами, мав позитивну кредитну історію і знаходився на відносно безпечній території.
Наступний момент — реальні перехідні залишки маємо на рівні 30 млн т. Тому питання — скільки займе експорт цього обсягу та ще плюс урожай-2022.
“Рішення під урожай 2023 року кожен аграрій прийматиме виключно зважаючи на свої фінансові можливості. Цілком можливо, що сільгоспвиробники змінюватимуть моделі, братимуть дешевші ресурси для посівної, щоб мінімізувати затрати”
Можливо, зараз саме час розвивати переробку?
Петро Мельник: До війни компанія Agricom Group почала будувати другу чергу заводу та проєктувати третю. Зараз ми підтвердили та зафрахтували обладнання з Китаю. Але наш приклад — це, скоріше, виключення, тому що в нас уже було виробництво, вкладені інвестиції. Звісно, можна було припинити інвестувати, але ми прийняли рішення розвивати Україну і працювати тут далі.
Можливо, по всій Україні ми знайдемо інвестиції в переробку на $100 млн, але це, скоріше, не інвестиції, а баланс між виживанням і втратою бізнесу. Це не призведе до зростання.
Інвестиції у виробництво в країні, де триває війна, не будуть масовим явищем. Для того, щоб мати суттєве збільшення переробки та вплив на економіку, потрібні мільярдні інвестиції. Для цього потрібні гарантії від держави чи міжнародних інституцій хоча б для нових інвестицій, страхування, покриття ризиків, можливо, початковий грант на 20-30%.
Наприклад, у країнах ЄС при інвестиціях у переробний завод мерія робить усе можливе — відводить землю, надає пільгову програму з виплати податків на 5-10 років. Вони зацікавлені, щоб у них з’являлося нове виробництво. В Україні поки такого немає.
Тому було б непогано з погляду законодавства попрацювати над створенням масштабного проєкту для залучення мільярдних інвестицій із гарантіями, чіткими правилами, прописаними преференціями.
Інна Мєтєлєва: Ми сподіваємося на зовнішні фонди, але до закінчення війни вони не прийдуть в Україну, тому що відсутнє страхове покриття інвестицій у цій категорії ризиків. Якщо цей механізм запрацює, то з’явиться більше варіантів для залучення коштів.
Друге питання — визначення більш безпечних регіонів, а ракети летять по всіх областях. Тому інвестиції в будівництво інфраструктурних чи виробничих об’єктів досить ризиковані, адже немає жодного регіону України, який можна назвати абсолютно безпечним.
Третій фактор — вартість грошей. Облікова ставка значно зросла, тож за рахунок банківських кредитів будівництво переробних підприємств фінансувати неможливо і недоречно. А програма «5-7-9%» обмежена насамперед обіговими коштами і лімітами, які не є достатніми для того, щоб інвестувати у великі об’єкти. Тому сьогодні ми можемо говорити лише про власний ресурс, який є у виробників, або партнерські програми чи донорські проєкти.
У період воєнного часу створити правила гри, які будуть привабливими для інвестицій, неможливо. Але сьогодні на часі — формування нормативно-правової бази, правил, залучення партнерів, обговорення та прописання правил взаємодії.
Думаю, що УКАБ, як один із потужних учасників аграрного ринку, може стати платформою, де можна сформувати і підготувати цю базу. До того ж зараз взаємодії рішень із Кабінетом Міністрів, профільними державними агенціями набагато швидші, і цим варто скористатися. Також до цієї роботи необхідно залучити фінансові інститути та страхові компанії.
Україна отримала певну лібералізацію торгівлі. Чи відкриє це нові можливості для виробників?
Інна Мєтєлєва: Так, на український експорт скасовані мита ЄС, Великою Британією та Канадою, ведуться перемовини з іншими країнами. Знову ж таки, це важливо, тому що ми роками вели перемовини з Брюсселем про перегляд мит, тарифних позицій. На рік нам дали таку опцію, і я вважаю, що українським експортерам потрібно її максимально використати і зберегти та збільшити свою нішу на зовнішньому ринку. Є багато питань, над якими потрібно ще багато працювати: наприклад, логістика, але світ для України відкритий, тому це величезна підтримка і можливість.
Петре, продукція Agricom (ТМ «Добродія», San Grano, WOWOATS) нещодавно була представлена на виставці в Іспанії Free From Functional Food Expo Barcelona. Як сприймають українську продукцію за кордоном? За вашими спостереженнями, як змінилось позиціонування?
Петро Мельник: За останній місяць із метою продажу нашої продукції я побував приблизно у восьми країнах. Ми маємо великий стимул відкривати інші ринки, оскільки споживання в Україні знизилося. Одночасно і в західних країнах є бажання купувати українські продукти, і ситуація та підходи змінилися. Якщо ще 2-3 роки тому ми розсилали на торговельні мережі пропозицію та отримували відповідь, що вони раз на рік роблять закупки, та відтерміновували рішення, то зараз змінився акцент розмов.
На виставках зросла зацікавленість до української продукції, а комунікації та домовленості з торговельними мережами відбуваються дуже швидко, адже є зацікавленість завезти і мати в продажу український продукт.
Це пояснюється тим, що в європейські країни емігрувало багато українців, і торговельним мережам доводиться боротися за українського споживача, потрібно розширювати асортимент та включати до переліку звичні для українців продукти. Також спостерігається підвищена зацікавленість підтримки України й у місцевого населення. Тому ритейл зараз спрямовує свої зусилля на те, щоб зробити регіональні полиці.
Тобто є позитивні імпульси, і маємо непогані результати.
Який відсоток із загального обсягу експорту продукції Agricom буде йти до Європи? На які саме країни робите акцент?
Петро Мельник: Якщо говорити про Європу, то вже за 3-4 місяці ми зможемо експортувати 400-500 т продукції щомісяця. Тобто десь 40% від загального виробництва.
Зі своєю продукцією ми вже зайшли в Молдову, Румунію, Польщу, Велику Британію. Враховуючи, що в Україні триває війна, можна сказати що це вдалося доволі легко. Звичайно, є певні логістичні проблеми, але це питання ми наразі вирішуємо: орендуємо склад у Польщі, який прийматиме місячний обсяг експорту, та залучаємо свій автопарк вантажівок для перевезення продукції.
Загалом уже зараз уряд та ЄС працюють над програмою відновлення України. Які, на вашу думку, головні акценти мають бути в розрізі агропромислового комплексу?
Петро Мельник: Моє бачення таке, що всі стратегії потрібно опускати зверху вниз. Насамперед потрібно визначитись, яку країну ми будуємо в найближчі 30-50 років, враховуючи демографічні та політичні реалії, які існують у світі. В моєму розумінні ця стратегія має враховувати збільшення кількості населення — зараз світ мислить категоріями зростання купівельної спроможності та демографічного росту, і на основі цих показників спрямовуються інвестиції.
Також Україна, як аграрна країна, повинна знайти свою нішу, і це потрібно допрацьовувати. Аграрна індустрія дуже високотехнологічна, вона потребує дронів, сенсорів, нових технологій. Тому нам потрібно розвивати і технологічні напрями.
Тобто має бути 4-5 основ, на яких будуватиметься стратегія. Зараз Україна будує стратегію на ривках, частково, і це не складеться в одну глобальну стратегію. Світ зараз конкурує не тактиками, не оперативними рішеннями, а стратегіями. Ніколи не пізно почати.
Інна Мєтєлєва: Наша коротка стратегія повинна вирішити першочергові нагальні проблеми — експорт продукції, внутрішня переробка, доробка урожаю, посівна-2023. Сьогодні важливо мати технічну підтримку міжнародних партнерів, адже аграрії фінансово виснажені, і будь-яка фінансова чи матеріально-технічна підтримка дуже важлива.
Ключові напрями, на яких мають бути сфокусовані акценти при відновленні АПК, — це доробка, зберігання, логістика, транспортна інфраструктура. Також це має бути сучасна наука, яка повинна народжувати нову економіку України та інновації. Війна нам показала, що потрібно розвивати автологістику та модернізувати малі морські шляхи, розвивати логістичні пункти на кордонах з ЄС.
Інвестувати в техніку, лабораторії, технології, переробку. Все те, що буде створювати додану вартість і додаткові робочі місця та буде важливим для відновлення України не як сировинної держави, а як високотехнологічної та інноваційної.
Дякую за розмову. Віримо в нашу найшвидшу перемогу!
Джерело: Agroportal.ua