Колонка Петра Мельника про шляхи розвитку аграрної галузі у наступному році


Оптимістичний та дуже оптимістичний прогнози. Що очікує український агросектор у наступному році?

Можливі сценарії розвитку ситуації в секторі на найближчий рік.

Одразу зазначу, що цей прогноз — моє суб’єктивне очікування, але воно ґрунтується на досвіді, а також на думці багатьох моїх колег. Тож, бачу два шляхи розвитку аграрної галузі у наступному році: оптимістичний та дуже оптимістичний.

Я не спостерігаю зараз песимістичних настроїв на ринку. Звичайно, ми побачимо компанії, що збанкрутують, можливо, через розташування, якщо вони територіально близько до лінії вогню. А можливо, через ускладнений експорт, а може й збанкрутують через неефективність експлуатації. Зазвичай щороку у нас буває 10%−15% таких компаній. Це залежить від ситуації. Банкрутство — це пересічна ситуація для всього світу. Думаю, можливо, цього року буде трохи більший відсоток — 20%.

Але українська земля не буде порожньою, виняток — якщо вона знаходиться дуже близько до поля бою. Якщо ж це північна, центральна або західна частини України, то тут приходитимуть нові гравці, і вони продовжуватимуть працювати на землі. Тож, це не вплине на загальне сільське господарство. Наразі я бачу, що мої колеги роблять все, щоб продовжувати виробництво.

І якщо у нас буде така ж ситуація, як зараз, аграрії безперервно сіятимуть. Можливо, навіть, ми використовуватимемо більше добрив, якщо зможемо отримати доступ до них, тому що це наразі теж велика проблема.

Дуже оптимістичний сценарій полягатиме в тому, якщо Україна досягне капітуляції росії. Тоді оптимістичні очікування інвесторів покращаться. В цей сценарій я вірю зараз на 40%. Ще місяць тому я взагалі його не розглядав. Але успіхи українських військових на полі бою все змінюють.

Щодо загальних цифр врожаю в сільському господарстві наступного року, то вони можуть бути меншими за звичні 70−80 мільйонів тонн через зміну структури посіву: перехід з кукурудзи на сою або інші культури. Але знову ж таки, на це питання ми відповімо лише у січні, коли побачимо ціни, наприклад, на кукурудзу.

Великі виробники, такі як Аргентина й Бразилія, та їхні прогнози для врожаю південної частини світу теж мають вплив на наші посіви. Також впливатиме й логістика та експорт: якщо Україна і далі досягатиме 7 млн тонн на місяць, як це вдалось зробити у вересні, то це створить менший розрив між міжнародними та внутрішніми цінами. Адже зараз у нас існує дуже великий спекулятивний розрив через велику пропозицію врожаю в Україні та меншу пропозицію у всьому світі.

Поки що зарано робити професійний прогноз, але я розраховую на оптимістичний сценарій.

Джерело: НВ. Бізнес

Top